Є пам’ять, яка ніколи не згасне... Щорічно у листопаді в Україні відзначається День пам’яті жертв голодоморів. Трьома чорними хвилями прокотилися вони українськими землями, назавжди залишившись незагоєною, пекучою раною у серці нашого народу. У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. Розпочався він у період з квітня 1932 року по листопад 1933. Саме в ці 17 місяців приблизно за 600 днів в Україні загинули за різними даними від 4.5 до 10 мільйонів людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. Тоді від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 щогодини, 25 тисяч щодня. Найбільш постраждали від голоду теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська області.
Хай кожен з нас запалить свічку пам’яті, в знак вшанування невинно замученого голодом українського народу. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.
Хто відповість за ту біду,
Що голодом людей косила,
Що в Україні не одну
Убила гордість, пісню, силу?
Не встануть свідки із могил.
Вони й тоді не говорили,
Бо голод їх позбавив сил…
А всюди лиш росли могили…
Встає історія з пітьми,
Словами фактів промовляє
І хоче, щоб судили ми,
Бо заповіт від мертвих має.
Вона бідою, горем вчить,
Щоб не забулось незабутнє,
Бо там, де пам'ять не мовчить,
Там щастям повниться майбутнє.
Наталія Погребняк
Немає коментарів:
Дописати коментар