На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні.
Як сніжниця, попелище біле
Розвівалось в рідній стороні.
Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тятива. (Д. Павличко).
Чорнобиль - Це слово стало символом печалі й скорботи, символом трагедії, що сталася 26 квітня 1986 року. Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ. І ось сталося непоправне і вогонь Чорнобиля опалив землю і душі мільйонів українців. Аварія на ЧАЕС стала найбільшою техногенною катастрофою за всю історію «мирного атома». Це страшне свідчення того, до якої біди можуть призвести людська недбалість, безвідповідальність, байдужість. Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Красивою та багатою була Чорнобильська землі з її врожайними полями, садами. Річками та озерами, але тільки до квітневої ночі 1986 р. Відтоді ця земля стала називатися "зоною”. До цієї дати в бібліотеці пройшла година-спомин "Нехай Чорнобиля біда остання буде на планеті" яку провели завідуюча бібліотекою спільно з завідуючою клубом. Бібліотекар представила книжкову виставку - пошану ""Гіркий полин в Україні".
