Війна...Вимов це слово і побачиш, як у наших, укритих сивиною бабусь і дідусів зникне усмішка з обличчя, а на чоло ляжуть глибокі зморшки і в очах з'явиться невимовний сум. Минуло 75 років з того часу як відгриміли залпи салюту на честь перемоги над лютим ворогом. Але і зараз свято Перемоги для кожної людини є хвилюючим, з присмаком сліз. Воно болем відгукується в серці, бо немає жодної української родини, якої не торкнулась би війна.
З кожним роком реальних свідків та учасників Другої світової війни стає все менше. Настане день, коли вони підуть від нас у вічність і дуже важливо не забувати до чого призводить війна.
Немає коментарів:
Дописати коментар