вівторок, 21 квітня 2020 р.

21 квітня народилася Шарлота Бронте

 Биография.

Шарлотта Бронте – известная английская писательница, сподвижница феминистического движения в литературе. Автор культового, понравившегося читателям всего мира романа «Джейн Эйр», по сюжету которого снят небезызвестный фильм. Также писательница создала романы «Городок», «Шерли», «Учитель» и «Эмма».
Детство и юность.
Будущая романистка родилась 21 апреля 1816 года в Западном Йоркшире, историческом графстве на севере Англии, которое пестрит высокими горами, бескрайними полями и отличается исключительным плодородием. Шарлотта была третьим ребенком в семье. Отец писательницы Патрик Бронте, англичанин ирландского происхождения, служил в церкви, а мать Мария Бренуэлл вела домашнее хозяйство. 
В эпоху Просвещения медицина была не развита. В мире росла заболеваемость скарлатиной, дифтерией и холерой, также прогрессировала младенческая смертность. Но дети Патрика и Марии чудом остались в живых. Шарлотта воспитывалась в многодетной семье, в которой, помимо нее, росли пять девочек и один мальчик.
        (Родители Шарлотты Бронте)
Младшая – Энн Бронте – стала писательницей, которая стала автором книг «Агнес Грей» и «Незнакомка из Уайлдфелл-Холла», сочинила ряд стихотворений, но не получила такую же славу и известность, как ее старшие сестры. Пятая дочь – Эмили Бронте – тоже выбрала творческий путь и стала автором единственного, но значимого романа «Грозовой перевал».
Единственный сын в семье Патрик Бренуэлл тоже пристрастился к сочинительству, но позже предпочел чернильнице и перу кисти, масляные краски и холст. Благодаря этому художнику современные читатели имеют представление о том, как в действительности выглядели романистки, потому что Патрик рисовал многочисленные портреты своих именитых родственниц.

В 1820 году Бронте переехали в деревушку Хоэрт, находящуюся в графстве Уэст-Йоркшир. Патрика назначили на должность викария в церковь Святого Михаила и Всех Ангелов. 15 сентября 1821 года в доме случилось непоправимое горе: Мария умерла от рака матки, поэтому тяготы и хлопоты присмотра за детьми обрушились на мужские плечи.
(Шарлотта Бронте с сёстрами и братом)
В 1824-м Патрик отправляет дочерей постигать грамоту в школу Кован-Бридж. Будущая писательница не была вундеркиндом, но учителя поговаривали, что восьмилетняя девочка гораздо умнее своего возраста. Однако ее знания были обрывочными: Шарлотта не умела считать и не знала ничего о грамматике и этике.
        (Шарлотта Бронте с отцом)
Позже Шарлотта вспоминала, что в пансионе были плохие условия, которые подорвали и без того слабое здоровье ее старших сестер. Зимой 1825 года Мэри заразилась туберкулезом, а через три месяца Элизабет слегла в постель от чахотки. В то время и вплоть до XX века туберкулез считался смертельно опасным и практически неизлечимым заболеванием. Девочки не сумели поправиться и вскоре скончались. Патрик, обеспокоенный тем, что эпидемия затронет и других дочерей, забрал Эмили и Шарлотту в Хоэрт.
     (Шарлотта Бронте с сёстрами)
 Примерно тогда же, находясь дома в Хоэртском пасторате, Шарлотта, Эмили, Энн и Бренуэлл принялись за писательство, чтобы разбавить серые будни яркими красками. В свободное время сестры садились за стол и придумывали байронические приключенческие истории, которые происходили в выдуманных волшебных мирах и королевствах. Шарлотта вместе с братом написала произведение о вымышленной английской колонии в Африке и придумала утопическую столицу – Стеклянный Город. А Эмили и Энн стали авторами серии рассказов под названием «Хроники Гондала», однако этот цикл не сохранился. Бытует мнение, что Бронте уничтожили рукописи незадолго до смерти.

В 1831–1832 годах будущая романистка продолжила обучение и поступила в Роу-Хэдскую школу, где показала себя с наилучшей стороны. Пост директора этого учебного заведения занимала мисс Маргарет Вулер, с которой Бронте до конца жизни сохранила дружеские отношения, хотя между дамами происходили и конфликты. Также Шарлотта подружилась с двумя приятельницами Эллен Насси и Мэри Тэйлор, с которыми вела многочисленные переписки.
Получив диплом, Шарлотта начала зарабатывать на хлеб тяжелым учительским трудом. Но девушке не нравилась стезя преподавателя, которая контрастировала с теми воображаемыми мирами, которые создавались ее братом и сестрами. Писательница не считала приземленную профессию учителя чем-то необычайно ярким, что способно дать подоплеку для полета фантазии и творчества. Бронте пробовала оттачивать перо, но времени на литературную деятельность категорически не хватало. Поэтому тогда была написана лишь незначительная часть стихотворений и отрывки произведений, которые создавались в короткие недели школьных каникул.

Стоит сказать, что Шарлотта заботилась об образовании сестер. Посовещавшись с отцом, она привезла с собой в школу Эмили и оплачивала ее обучение из собственного кармана. Но девушка не сумела ужиться в далеком от дома месте с другими законами и нравами. В конечном итоге Эмили решила отправиться обратно в Хоэрт. Затем ее место заняла Энн. Позже Роу-Хэдская школа переехала в злачное местечко Дьюсбери Мур, где царила мрачная и нездоровая атмосфера. Под предлогом того, что новая местность сказывается на их здоровье и душевном состоянии, Шарлотта и Энн покинули учебное заведение.
Шарлотта обладала этими качествами сполна с раннего детства: Бронте написала первый стих, будучи 13-летней девочкой (первая проза написана в 10). Почувствовав природный дар, будущая романистка начала действовать. Девушка отправила несколько дебютных стихотворений именитому английскому поэту, прозаику и представителю «озерной школы» Роберту Саути. Этот мастер пера известен сказкой о девочке Златовласке, которая побывала в гостях у трех медведей (благодаря переводу Льва Толстого русский читатель знает сие произведение как «Маша и три медведя»).
К сожалению, рукопись Шарлотты, отправленная мэтру, канула в лету. Поэтому биографы не знают, какое из стихотворений девушка предоставила на суд писателю. Но благодаря ответу Роберта, который дошел до наших дней, можно предположить, что строки Шарлотты были насыщены экзальтацией и претенциозно-возвышенными оборотами. Саунти посоветовал начинающей поэтессе остудить пыл. По его мнению, Шарлотту переполняла восторженность, а это чувство вредно для душевного здоровья. Также Роберт считал, что для барышень типичные женские обязанности должны быть превыше творчества.
Ответ мэтра положительно повлиял на Бронте: девушка перестала писать стихи и обратилась к прозе, а также реализм предпочла романтизму. В 1833 году Шарлотта Бронте пишет ранний роман «Зеленый карлик». По совету Роберта девушка скрыла истинное имя от глаз общественности и использовала нетривиальный псевдоним – Лорд Чарлз Альберт Флориан Уэллсли. В этом произведении, которое выдержано в готическом стиле, прослеживается влияние основоположника исторического романа – Вальтера Скотта. Рукопись Шарлотты – это своеобразная аллюзия на произведение мэтра, которое называется «Черный карлик».
Несмотря на юный возраст (тогда Шарлотте было 17), Бронте использует сложный литературный прием и пишет «рассказ в рассказе». Сюжет «Зеленого карлика» строится вокруг некоего Лорда Чарлза, погруженного в захватывающую историю его приятеля – мистера Джона Бада, который в свое время служил офицером. Происходящие события развиваются в мире Стеклянного Города, придуманного сестрами Бронте. Некоторые критики сошлись на том, что роман нельзя соотносить с юношеским циклом Шарлотты «Легенды Ангрии», хотя «Зеленый карлик» включен в сборник.
В 1840 году писательница задумывает сюжет романа «Эшворт» (который так и остался незаконченным). В основу произведения должна была лечь биография Александра Эшворта, который являет собой отражение поговорки «в тихом омуте черти водятся». Александр опрятен и умен, но у него строптивый нрав. Молодой человек не ладит с отцом, поэтому, словно блудный сын, уезжает из дома прочь, чтобы бороздить просторы Лондона.
Казалось бы, история Шарлотты могла бы вырасти в популярную книгу, но писатель Хартли Кольридж, которому Бронте написала письмо, раскритиковал зачатки произведения в пух и прах. Шарлотта согласилась с мнением литератора и закончила работу над книгой. Произведение «Учитель» – дебютный серьезный роман Бронте, опубликованный посмертно в 1857 году. Писательница пыталась продать это произведение редакторам, но ее попытки оказались тщетны, ибо издательства заявляли, что произведению не хватает увлекательности.
В жизни Шарлотты было много исписанных черновиков, литературных взлетов и падений. Но эта писательница вошла в историю благодаря всемирно известному роману «Джейн Эйр», который был опубликован в 1847 году. Эта книга повествует о маленькой осиротевшей девочке Джейн, которая выкинута на обочину жизни. Единственная родственница героини – миссис Рид – недолюбливает племянницу и старается найти случай, чтобы наказать «провинившуюся» девчонку.

Вскоре Эйр отправляется в школу, ее отношения с учениками складываются хорошо, но в учебном заведении прогрессирует эпидемия тифа. Таким образом, лучшая подруга Джейн умирает. Сюжет этого романа тривиален и рассказывает о жизни маленького человека. Но Бронте не привыкла использовать классические клише, которыми грешили романисты эпохи Просвещения. Например, Джейн так и не примирилась с умирающей тетушкой.

Личная жизнь

Как известно, белая полоса жизни в мгновенье ока сменяется черной. Казалось бы, Шарлотта добилась успеха и стала узнаваемой писательницей, но случилось непоправимое горе - она потеряла брата и двух сестер. Эмили и Энн скончались от туберкулеза. Бренуэлл в последние годы жизни пьянствовал. Эта привычка только усугубила его физическое состояние. Молодой человек умер от бронхита. В итоге Шарлотта и Патрик остались одни.
В жизни писательницы было немало кавалеров, которые стремились предложить ей руку и сердце. Таких предложений в жизни Шарлотты было достаточно, но она не спешила выходить замуж. Однажды Бронте познакомилась с помощником священника Артуром Беллом Николлсом, который и стал избранником Шарлотты. Первоначально будущий муж писательницы произвел на нее далеко не приятное впечатление. Бронте писала в дневнике, что Артур обладал узким мышлением и ограниченным кругозором. Свадьба состоялась летом 1854 года. Детей у супругов не было.

Смерть

Зимой 1855 года романистка слегла в постель, ее состояние резко ухудшилось. Врач заверил, что недомогание связано с признаками беременности. Шарлотта каждый день испытывала тошноту и не могла употреблять пищу, из-за чего у нее появились признаки анорексии.
Весной того же года Шарлотта Бронте скончалась. Истинная причина смерти великой писательницы не установлена. Бытует мнение, что Шарлотта умерла от туберкулеза, токсикоза или тифа, которым болела ее пожилая служанка.

Библиография

  • 1833 - «Зеленый карлик»
  • 1840 - «Эшворт»
  • 1846 - «Стихотворения Каррера, Эллиса и Эктона Беллов»
  • 1846 - «Учитель»
  • 1847 - «Джейн Эйр»
  • 1849 - «Шерли»
  • 1852 - «Городок»
  • 1860 - «Эмма»

четвер, 16 квітня 2020 р.

Великдень: традиції та повір’я найбільшого свята християн

 До Великодня залишилось зовсім мало часу. На нього чекають не лише дорослі, а й діти. Особливо їм цікаво брати участь у підготовці до цього свята.
Для українців Великдень – це не тільки різнокольорові писанки і смачна паска. Це особливе свято, коли слідують традиціям і вірять у диво. Існує безліч повір’їв і застережень на Великдень. Дотримуючись їх, усе бажане здійснюється.

За традицією, Великодню передує серйозна підготовка:

а) Великий семитижневий піст – очищення думок, душі і тіла
Піст починається відразу після Масляної. Сім тижнів віруючі не їдять продукти тваринного походження, у певні дні повністю відмовляються від їжі або вживають лише сиру їжу. Вважається, що, дотримуючись міри в їжі, людина вчиться утримуватися від інших спокус і гріхів.
б) Великий або Чистий четвер – прибирання перед Великоднем
У цей день людина повинна повністю очистити себе і оселю: зробити прибирання у будинку, скупатися до сходу сонця у відкритій водоймі або прийняти контрастний душ. Тим, хто постує, дозволені хліб і червоне вино.
Згідно великодньої традиції, у цей день потрібно ставити тісто для пасок і фарбувати яйця. Заборонено шуміти, співати, веселитися, гадати і скандалити.
 в) Страсна п’ятниця – день розп’яття і смерті Ісуса
Це найсуворіший і найсумніший день тижня. Люди моляться, відвідують церковні служби і утримуються від їжі. Під суворою забороною домашня робота, веселощі і пісні, кажуть: «хто пісні у Страсну П’ятницю співає – на Великдень сльози проллє».
Не можна брати у руки гострі і ріжучі предмети. Заборонено протикати землю залізом, тобто працювати на дачі – до біди. Згідно з повір’ям, білизна, випрана у цей день, покривається кров’ю. У п’ятницю дозволено лише пекти паски і хліб.

Воскресіння Христове

У ніч на неділю, після опівночі, дзвін сповіщає про Воскресіння Христове і початок великодньої служби. Богослужіння проводяться особливо урочисто й тривають вони до ранку.
Кульмінацією служби стає обряд освячення пасок, яєць, вина та ін. Частину принесених страв залишають у церкві для знедолених.
Деякі люди здійснюють паломництво до знаменитих храмів України. Послухати святкову службу та освятити продукти можна у чудовій Свято-Успенській Почаївській лаврі, навідатися до Києво-Печерської лаври або ж відправитися до золотоверхого Чернігова і відвідати Спасо-Преображенський собор або стародавню Катерининську церкву.
Святкування тривають тиждень, який називається Світлою великодньою седмицею, а кожен із днів носить назву світлого – світлий понеділок, світлий вівторок і т.д.

«Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!»

Традиції христування вже 2000 років: весь період святкування при зустрічі люди вітають один одного словами:
– «Христос воскрес!»

– «Воістину воскрес!», триразово цілуються і обмінюються писанками.

Обмін яйцями міцно увійшов у великодню традицію. З цим символом пов’язано таке повір’я: Марія Магдалина вирішила принести радісну звістку про воскресіння Ісуса римському імператору Тиверію. До нього не можна було приходити без дарів і Марія вибрала у подарунок куряче яйце, яке символізує життя. Почувши звістку, Тиверій розсміявся і сказав: «це так само неможливо, як і твоєму білому яйцю перетворитися на червоне»… але не встиг він закінчити фразу, як яйце стало червоним.

З Великоднем пов’язано безліч вірувань:

  1. Вважається, на Великдень все стає видимим, навіть містичне; маленькі діти з чистою душею можуть побачити всі земні скарби, які у цю ніч світяться вогниками.
  2. На Великдень можна просити у Бога все. Так, люди похилого віку розчісували своє волосся з думкою про онуків, щоб їх було стільки, скільки волосся на голові. Бажаючи розбагатіти, вмивалися зі срібного посуду. Дівчата просили нареченого.
  3. З нетерпінням чекали першого удару дзвонів. Якщо з першим ударом перехреститися зі словами: «Христос воскрес, а рабу (ім’я) здоров’я», то одужає навіть важко хвора людина.
  4. Вставали до світанку, щоб не проспати щастя.
  5. Дівчата вмивалися водою з червоного яйця, щоб бути рум’яними.
  6. На Великдень усі мають веселитися, інакше сумувати доведеться весь рік.

Але існують і застереження:

  1. У Великдень не можна займатися домашньою роботою – з клопотами піде щастя.
  2. Освячені продукти не можна викидати, їх потрібно з’їсти за святковим столом, поділитися з рідними та сусідами або роздати бідним.
  3. Подружжя не повинно христосатися на людях – до розлуки.
  4. Гріх проливати кров тварин протягом Світлого тижня, адже вони теж радіють Христовому Воскресінню і славлять Бога.
  5. Не можна викидати шкаралупу за вікно, щоб не потрапити в Ісуса і апостолів, які весь тиждень ходять по землі у жебрацькому дранті.

Їстівні символи Великодня

Після церкви повертаються додому, вмиваються і всідаються за стіл. Сніданок починають з освячених продуктів, кожен повинен з’їсти по яйцю і покуштувати інші принесені з церкви страви. Далі приступають до решти страв.

Зі Світлим Воскресінням закінчується Великий піст, тому святковий стіл повинен бути багатим, з великою різноманітністю страв. Головними атрибутами великоднього столу є яйця-крашанки, паски і сирні паски.
Яйце – символ життя і чудесного воскресіння. В іконопису воскреслий Ісус був оточений сяйвом, схожим за формою на яйце. Крашанкам приписують цілющі властивості.
До речі, останні кілька років в Україні зміцнюється традиція наряджати Великоднє дерево.Цього року її підтримали чотири міста України.
Святкова паска – символ присутності Бога у житті всіх людей. Її солодкість, здоба і краса – співчуття, милосердя і турбота Творця про кожного.
Сирна паска – прообраз Царства Небесного. Її форма у вигляді гори символізує новий, небесний Єрусалим. А поєднання молока та меду – солодкість райського життя, радість і блаженство святих.

Світлого вам Великодня!

середа, 15 квітня 2020 р.

16 квітня - Національне свято Королівства Данії (День народження Королеви Маргрете ІІ)

 Данія - це мініатюрне королівство, яке називають Перлиною Скандинавського півострова. За свідченнями досліджень, проведених в Лестерському університеті Англії, данці - найщасливіші і найбезтурботіши люди в світі. 
Національне свято Королівства Данії відзначається в День народження Королеви Маргрете ІІ.
Її Величність Королева Маргрете II (Маргрете Александрина Торхільдур Інгрід), народилася в палаці Амалієнборг 16 квітня 1940 року. Королева Данії з 14 січня 1972 року - глава датської держави.
 Її батьки - король Данії Фредерік IX і королева Інгрід, уроджена Принцеса Швеції. Королева - третя онука короля Крістіана X.
Королева була хрещена 14 травня 1940 року в Церкві Хольменс, конфірмована 1 квітня 1955 року в церкві палацу Фреденсборг.
Цікавий факт: Королівська бібліотека в Копенгагені - найстаріша в Скандинавії (1673 рік), вона складається з 500000 томів і 20000 рукописів. Чудові збори рукописів на санскриті, палійскій та сингалезькій мові.
 До речі, в 1902 році саме Данія стала першою в світі країною, де в якості доказу провини підозрюваного в злочині були використані відбитки його пальців.
Найвідомішим письменником Данії всіх часів і народів є Ганс Крістіан Андерсен, а дитячий конструктор ЛЕГО є одним з найвідоміших датських винаходів.


16 квітня - Всесвітній день голосу

Святкування Всесвітнього дня голосу відбувається у другій декаді квітня. Ініціатива свята з’явилася в 1999 році. Святкові заходи включають акції по поширенню знань про здоров’я і феномен голосу, щоб навчитися правильно піклуватися про нього.
Голос є подібним до коштовного каменя, в гранях якого відображається багато наукових дисциплін, що вивчають як практичні, так і творчі аспекти його застосування. І люди, і тварини в значній мірі залежать від вокальної комунікації, тому наука про голос об’єднує фізіологію, біологію та біоакустику.
Ідея присвятити голосу особливий день у клендарі і зробити 16 квітня Днем голосу була спочатку запропонована в 1999 році Бразильським товариством ларингології та голосу. Це стало результатом спільної ініціативи лікарів - терапевтів, логопедів та викладачів співу, які входили до асоціації «Sociedade Brasileira de Laringologia e Voz - SBLV» (Бразильське товариство ларингології та голосу) під головуванням доктора Недіо Штеффен.
У 2002 році португальський ларинголог професор Маріо Андреа, тодішній президент Європейського ларингологічного товариства, запропонував відзначати День голосу в усьому світі. У Сполучених Штатах Американська академія отоларингології та хірургії голови і шиї офіційно приєдналася до святкування в 2002 році, і в цьому ж році захід отримав назву «Всесвітній день голосу» (World Voice Day або WVD). У 2016 році було проведено вже понад 700 заходів, присвячених цьому Дню.
WVD сьогодні - всесвітній щорічний захід, присвячений святкуванню феномена голосу. Мета заходу полягає в тому, щоб продемонструвати величезну важливість голосу в повсякденному житті всіх людей та підвищити глобальну обізнаність про необхідність запобігання проблем голосу, реабілітації девіантного або хворого голосу, навчання артистичному голосу та необхідності подальшого дослідження функцій і застосування голосу.
Завдання Всесвітнього дня голосу - закликати всіх, хто використовує свій голос для бізнесу або для задоволення, навчитися піклуватися про свій голос, а також дати знання про те, як звертатися за кваліфікованою допомогою і навчанням, а також надавати підтримку дослідженням в області фізіології голосу.
Чи може якість голосу вчителя впливати на навчання дітей? Відповідь – так. Експериментальні дослідження показують, що діти реагують на цей фактор по-різному в залежності від їх пізнавальних здібностей, статі та слуху.
Голос є основним інструментом як для семантичної, так і для емоційної комунікації і тому має безпосереднє відношення до слухового сприйняття, психології, неврології, мовознавства та фонетики. Це важливий інструмент не тільки в освіті, а й у повсякденній роботі близько 30% всього працюючого населення.
Бережіть свій голос!

15 квітня — День екологічних знань

 Щорічно 15 квітня у багатьох країнах світу відзначається День екологічних знань.
Свою історію цей день веде з 1992 року. На Конференції ООН в Ріо-де-Жанейро, де обговорювалися проблеми навколишнього середовища, було підкреслено величезне значення екологічної освіти населення всіх країн світу в реалізації стратегії виживання і для сталого розвитку людства.
Основна мета цього свята — просування екологічних знань та формування екологічної культури населення, інформування громадськості про стан справ в області екологічної безпеки та про стан навколишнього середовища, а також виховання і підготовка громадянина, що вміє мислити екологічно.
Важливість екологічної освіти в сучасному світі вже ні в кого не викликає сумнівів і в багатьох країнах є пріоритетним напрямом навчання і виховання. Адже діяльність з формування екологічної культури населення та дбайливого ставлення до навколишнього природного середовища - це запорука безпечного майбутнього для всього людства.
Важливо також відзначити, що День екологічних знань значимий не тільки для тих, хто займається екологічним освітою і освітою, а й для всіх жителів нашої планети, адже йдеться про безпечне життя в майбутньому всіх нас. Прищеплення екологічної культури сьогодні - запорука збереження здоров'я майбутніх поколінь!

Яке народне свято припадає на 15 квітня :
У народному календарі 15 квітня відзначається Полікарпів день, Безхліб'я, Бариш-день, Тит Льодолам. 
Прикмети дня: якщо лід на річці тоне - це до важкого року;
 якщо лід ще не зійшов, буде поганий улов риби; 
якщо в цей день кричать перепілки, буде хороший урожай трави і пшениці; 
у Полікарпів день починається безхліб'я;
 хто Бариш-день добре відсвяткує, у того весь рік буде прибуток.

Міжнародний день культури 15 квітня: історія свята



У неділю, 15 квітня, весь світ відзначає Міжнародний день культури. «Культура» в перекладі з санскритської дослівно означає «шанування світла», що виражає прагнення до пізнання прекрасного, ідеалу і самовдосконаленню. Вивчати культуру, пам'ятати про неї і оберігати її необхідно постійно.
Міжнародний день культури (World Day of Culture) було засновано на честь прийняття 15 квітня 1935 року міжнародного договору «Про охорону художніх і наукових закладів та історичних пам'яток», який став відомий в міжнародно-правовій практиці як Пакт Реріха.
З ініціативою відзначати дату підписання Пакту як Міжнародний день культури виступила в 1998 році Міжнародна ліга захисту культури, заснована за два роки до цього Міжнародним центром Реріхів. Це громадська організація, діяльність якої спрямована на захист і примноження досягнень культури, мистецтва, науки, релігії. А в 2008 році за ініціативою громадських організацій  Італії, Іспанії, Аргентини, Мексики, Куби, Латвії, Литви було створено Міжнародний рух за утвердження 15 квітня Всесвітнім днем культури під Прапором Миру.


 Хоча День культури був заснований не дуже давно, але він має вікову історію. Ідея створення організованої охорони культурних цінностей належить видатному художнику і діячеві культури Миколі Реріху.
Так, у 1914 році звернувся до урядів воюючих країн з пропозицією забезпечити збереження культурних цінностей шляхом укладення відповідної міжнародної угоди. Проте, це звернення залишилося тоді без відповіді. У 1929 році Реріх опублікував проект договору про захист культурних цінностей, супроводивши його зверненням до урядів і народів усіх країн. Відзначимо, що на підтримку ідеї Миколи Реріха виступили Ромен Роллан, Бернард Шоу, Альберт Ейнштейн, Герберт Уеллс і багато інших.


У Пакті містяться загальні принципові положення про захист культурних цінностей і повагу, яку їм слід надавати.
В сам же Міжнародний день культури у багатьох країнах проходять різноманітні святкові заходи. Також в цей день піднімають Прапор Миру, вітають усіх працівників культури з їх професійним святом.

Раніше інформаційний портал "Знай.uа" повідомляв, що на 13 квітня припадає дві великі події – святкування на честь ікони Божої Матері "Живоносне джерело" і день Іпатія Чудотворця.

понеділок, 13 квітня 2020 р.

Марина та Сергій Дяченки

  14 квітня - 75 років від дня народження Сергія Дяченка, українського прозаїка, фантаста. Марина та Сергій Дяченки - полдружжя українських письменників, визнані найкращими фантастами Європи.



Сергій Дяченко народився 14.04.1945 р. у Києві. Закінчив Київський медінститут, працював лікарем-психіатром, кандидат біологічних наук. Закінчив сценарний факультет ВДІКу в Москві (1989). Лауреат Державної премії України за сценарій фільму «Зірка Вавілова». Автор сценарію шестисерійного художнього телефільму «Hіколай Вавілов» та художнього фільму «Голод-33».


Марина Дяченко народилася 23.01.1968 р. у Києві. Закінчила Київський театральний інститут (1989), професійна акторка театру та кіно. Знамените письменницьке подружжя дебютувало романом-фентезі «Брамник» (1994), за який отримали премію Єврокону-96.


З того часу у співавторстві написано 25 романів, десятки повістей та оповідань, кілька дитячих книжок. Найвідоміші їхні твори: «Ритуал» (1996), «Бастард» (1996), «Шрам» (1996), «Відьмин вік» (1997), «Печера» (1998), «Останній Дон Кіхот» (2000), «Варан» (2004), «Ключ від королівства» (2005), «Vita nostra» (2007) та інші.
«Ритуал» — один з найперших, найяскравіших і найпопулярніших романів Марини та Сергія Дяченків. Книжка з однаковим захопленням «проковтується» юнацтвом від 13 до 113... Роман публікується у чудовому перекладі Олекси Негребецького.